Полонені "вагнерівці" розповіли про колосальні втрати росіян

Двоє бійців російського ПВК "Вагнер", які потрапили в полон до українців, розповіли закордонним журналістам про свій досвід на полі бою на сході України. За їхніми словами, вони пережили жах і шок від того, що відбувається. Про них пише CNN.

Один із них розповів, що потрапив на фронт у складі групи з 90 осіб на Луганщину. Практично одразу їх відправили під вогонь. Під час штурму 60 людей загинули одразу. Дехто з тих, хто залишився, дістав поранення. Інший найманець був кинутий на лінію вогню поблизу Лисичанська.

Перші кроки до лісу були важкими. З десяти семеро загинули одразу. Але допомагати пораненим не було змоги. Українці вели по нас щільний вогонь, тож навіть якщо їхні поранення незначні, треба йти далі, інакше під вогонь потрапляєш ти. П'ять днів люди помирали, молилися та помирали, благали дати їм води. Ви думаєте, що можете покласти зброю, і більше нічого не станеться. Але ж ні, просто хвиля за хвилею. Якщо одна група зазнає невдачі, то одразу відправляють іншу. Якщо й вона зазнає невдачі - відправляють третю, - розповів один із полонених.

Він наголосив, що командири зовсім не думали про евакуацію поранених, а тіла скидали у вантажівку. При цьому, серед убитих могли бути і живі, але їх також клали в машину, як мертвих.

Одна людина залишилася на позиції, вона дуже злякалася, це був її перший штурм. Про це доповіли командуванню, його відвели на 50 метрів від бази. Він рив собі могилу, а потім був розстріляний, - розповів один із найманців.

Він зазначив, що на полі бою вже ніхто не думав про перемогу. Просто намагалися вижити.

У мене просто було бажання вижити, за будь-яку ціну. Однак альтернатива йти через мінні поля на українську артилерію була такою ж смертельною, - розповів завербований.

Полонені розповіли, що в серпні та вересні минулого року, коли вони відбували термін у в'язниці, керівник угруповання Євген Пригожин прибув до місць позбавлення волі, пропонуючи шестимісячні контракти в обмін на помилування. В одного з полонених попереду ще було 10 років ув'язнення за ненавмисне вбивство.

Я вважав, що шість місяців краще за 10 або 11 років, які я ще можу провести у в'язниці... Я просто хотів почати життя наново, - сказав він.

Він підкреслив, що під час вербування їм брехали, що на території України їм доведеться битися не з українцями, а з іноземними найманцями.

Ми не думали, що там хтось залишився в українській армії. Ніхто насправді не думав, що ЗСУ справді воюватимуть за свою країну, за своїх близьких, - наголосив один із полонених.